Доповідь на тему:

«Розвиток соціальної компетентності учнів через продуктивне навчання   на уроках словесності»

2014 рік

Скульптор уже в брилі холодного каменя бачить бездоганну постать Венери. Художник із різнобарв’я Всесвіту вибирає кольори, потрібні для створення Мадонни. Композитор зі звуків природи вихоплює ті, що виллються у місячну сонату…

Що ж потрібно зібрати по крупиночці вчителю, щоб розкрити людську душу?

«У кожній дитині образ Творця, але Творцеві потрібен помічник, який виявить цей образ…» – вважає Шалва Амонашвілі. Таким помічником є школа, вчитель. І якщо вся діяльність на уроці буде творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвиткові життєтворчого спрямування особистості. Лев Толстой писав: «Якщо учень у школі не навчився сам нічого «творити», то в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме».

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення і самовираження. Тому процес навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей дитини.

Метою роботи учителя-словесника є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі. Тому слова відомого педагога В.О.Сухомлинського звучать як наказ і сучасному вчителю: «Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця».

Сучасна школа передбачає таке навчання, де б використовувалися активні, інтерактивні форми та методи навчання, прогресивні педагогічні технології, які забезпечують педагогічний процес на засадах особистісно-гуманного підходу до дитини. Школі на сучасному етапі потрібні такі технології навчання, які націлені на придбання життєвих умінь, ініціюють особистісний ріст і індивідуальний, міжособистісний розвиток і взаємодію, а також самовизначення його учасників, формують компетентну цілеспрямовану особистість. Тому серед сучасних освітніх технологій продуктивному навчанню приділяють велику увагу як чиннику формування креативної особистості.

Продуктивне навчання – це процес створення учнем і вчителем певного продукту,  процес набуття життєвих компетентностей, які  забезпечують  самовизначення та особистісний розвиток

Технологія продуктивного навчання надає можливість навчання на основі практичного життєвого досвіду, що допомагає молоді в їхньому професійному пошуку, розв'язанні їхніх соціальних, освітніх психологічних, культурних проблем.

Цілями продуктивного навчання є:

-  створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня;

- створення умов для розумової діяльності;

- створення у навчально-виховному процесі цілісної системи знань, умінь, навичок;

- максимально пристосувати освіту до потреб людини;

- міжсуб'єктивні, партнерські взаємини педагога і учня;

- набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та
самовизначення;

- отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної
діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання;

- конкретний соціальне значимий продукт;

- організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого
навчання;

Основні позиції вчителів в системі продуктивного навчання:

- наставник;

- співробітник;

- компетентний консультант-універсал;

- тренер;

- особистий радник, вчитель життя;

- науковий керівник індивідуального проекту;

- менеджер;

- партнер у плануванні, аналізі й оцінці навчання;

- співрозмовник;

- організатор навчання (через зміст передає соціокультурні зразки
пізнання);

- учіння (індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи);

- посередник між дитиною, учнівським колективом, загалом та засобами
інформації;

- керівник групи;

- координатор;

- фасилітатор.

Продуктивний урок вимагає від учителя використання таких видів роботи,  що б сприяли формуванню і  розвитку ключових компетентностей учнів, зокрема соціальної компетентності. Соціальна активність, за визначенням – це базова, інтегральна характеристика особистості, що відображає її досягнення у розвитку відносин з іншими людьми та забезпечує повноцінне оволодіння соціальною реальністю, що дозволяє формувати свою поведінку відповідно до наявної ситуації, у конкретному соціумі.

Урок літератури – це творчий урок, на якому учні залучаються до творчості різними способами. Для дітей підліткового віку притаманна потреба самоствердження, самовизначення, це передбачає розвиток якостей особистості, що сприяє спілкуванню, розвитку соціальних умінь та навичок, засвоєнню соціальних ролей.

Головний екзаменатор наших  учнів – життя. Наскільки вони будуть  адаптованими  до соціального  середовища,  здатними оперативно приймати правильне рішення  в  нестандартних  ситуаціях,  вмітимуть  аналізувати  і  контролювати власну  діяльність,  тобто успішно її виконувати, залежить насамперед від школи, від того,  в якій мірі у них  будуть  сформовані ключові компетентності.

Зараз наша країна швидко розвивається. Динамічному суспільству необхідні спеціалісти нових професій, ініціативні, цілеспрямовані, здатні орієнтуватися у світі, який постійно змінюється, спроможними самостійно вирішувати проблеми та спільно діяти у команді, іти на ризик. Прийняття рішень в усіх сферах життя потребує від особистості мати необхідний рівень трудової етики: культури праці, комунікабельності, обов'язковості, особистої відповідальності та інше.

Сьогодні суспільству необхідно мати таку людину, яка не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а компетентну, ініціативну, креативну, здатну працювати в команді, прогнозувати й досягати своєї мети. Та, на жаль, не кожен здатен розвивати в собі лідерські якості, може прислуховуватися до думок інших і співпрацювати у тісній взаємодії один із одним. Із цією проблемою нам доводиться зіштовхуватися чи не на кожному уроці, адже учні за своїми віковими, психологічними особливостями різні.

Формування соціальної компетентності учнів на продуктивному уроці– нагальна проблема сьогодення, розв’язання якої допоможе сформувати на уроках словесності вміння, необхідні для сучасного життя, а саме: розвивати й закріплювати інтерес до предмета; бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах; адаптуватись до життєвих ситуацій, які постійно змінюються; розкривати інтелектуальний, творчий, моральний потенціал кожного учня; виявляти здатність брати на себе відповідальність; оволодівати інформаційними технологіями; бути здатними генерувати нові ідеї; творчо мислити, знаходити нестандартні рішення тощо. Отже, основою розвитку соціальної компетентності учнів повинні бути такі технології навчання, що б забезпечували пізнавальну активність та самостійність учнів, сприяли б формуванню навичок застосовувати набуті знання на практиці.

Висновок

Якщо ми ставимо сьогодні за мету сформувати людину з високими моральними чеснотами і жити в досконалому суспільстві, то мусимо взяти на себе відповідальність за всебічний розвиток особистості, яка буде конкуренто спроможною в сучасному соціумі. У цьому плані пригадую слова одного з  викладачів Леоніда Васильовича Куценка: «Філологи – це найнебезпечніший і найсвятіший фах… Решта вчителів у школі працюють із розумом та головою, а філологи – із серцем і душею. Вони посередництвом слова душу формують…Філологи – молодці, вони свідомі своєї місії…». Інакше і бути не може: учитель-словесник має бути творцем, відкриваючи віще і вічне звучання рідного слова тим, хто продовжуватиме слід нашого народу в третьому тисячолітті.

З власного досвіду

Уроки української мови та літератури - напружена науково організаційна й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителями, на яких особлива увага приділяється розвитку компетентності. Як створити умови для розвитку компетентності особистості?

      Роботу над формуванням компетентності починаю з визначення мети уроку (цілепокладання), яка випливає із певної теми, і як наслідок - очікувані результати - знання, уміння та навички, що застосовуються учнями у конкретній ситуації. Для цього впроваджую прийом "Мої очікування". Основні елементи педагогічної діяльності реалізую і на таких етапах: прогнозування, змістовно-пошуковому, етапі моніторингу.

      З метою виявлення потреб і запитів учнів, рівня їх підготовки, мовного та літературного розвитку, обдарованості, проводжу індивідуальні та колективні бесіди, міні-творчі роботи тощо.

      Важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентності є самомотивація. Тому намагаюся дотримуватися принципів:

надаю дитині право вибору навчального завдання;
стежу, щоб завдання відповідали віковим особливостям;
не нав’язую навчальну мету зверху;
не використовую (по можливості) ситуацію змагання.

      Велику увагу приділяю мотивації, яка фіксує увагу учнів на проблемі та викликає інтерес до теми уроку. Для цього використовую методи та прийоми: "Уявімо ситуацію", "Проблемне питання", "Відстрочена відгадка", "Асоціативний кущ", "Розгадування шифрограм" тощо.

      Так, на уроці української літератури у 10 кл. на тему "Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків." Поетичне змалювання кохання Івана та Марічки (Карпатських Ромео та Джульєтти)" розмірковуємо над тим, чи існує проблема нерозуміння почуття кохання дітей їхніми батьками у наш час і які шляхи її розв’язання бачать учні. Протягом уроку учні збирають аргументи щодо власної позиції з цього питання, висловлюють думки та відстоюють їх, сприймають та оцінюють світ, розмірковують не тільки над навчальним матеріалом, а й над загальнолюдськими цінностями.

      Залучення вихованців до активного пізнання формує високодуховну особистість, її життєву компетентність.

      Для успішного осмислення навчального матеріалу застосовую нетрадиційний дидактичний принцип - читання власних творів (прозових, поетичних). Наприклад: під час вивчення теми "Щасливими не народжуються, ними стають" (за п’єсою І. П. Котляревсьго "Наталка Полтавка").     

      Вважаю за необхідне, щоб учні брали участь у плануванні роботи на уроці, щоб крім певного обсягу знань, які вихованці повинні засвоїти, вони могли визначити й низку умінь, якими оперуватимуть.

      У процесі організації навчальної діяльності прагну дотримуватися гнучкості під час вибору інноваційних прийомів, створюю ситуації, які "оживлюють" уроки. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції. Наприклад: проблемне питання, над яким була організована робота: "Сава Чалий - зрадник?", "У кого украли щастя: Анни, Миколи чи Михайла?" (за драмою І. Я. Франка "Украдене щастя"). Формуванню у школярів соціальних компетентностей сприяють і такі питання: "Чи живуть Сави Чалі у ХХ1 столітті?", "Що нового можна додати до статті У. Самчука "Нарід чи чернь?"

      Створюю проблемні ситуації і на уроках мови. "Чи потрібні українській мові варваризми?", "Чи всім мовам властиве запозичення?" і т.д., видозмінюю мовний матеріал.

      Сучасні уроки словесності не уявляю без інноваційних технологій, які сягають корінням у далекоглядні праці педагогів В.О. Сухомлинського, Є.Ільїна. Звичними на уроках стали прийоми інтерактивного навчання. У своїй практиці впроваджую роботу в групах та парах, які вчать учнів співпраці у команді, допомагають усвідомленню власного внеску у спільну справу.

      Щоб заохотити до активності і почути думку кожного, впроваджую прийоми "Мозковий штурм", "Продовж речення", "Мікрофон", "Дружня порада". Для формування навичок самостійного аналізу прочитаного, застосовую елементи технології критичного мислення: діаграма Вена,  «Асоціативний кущ,  «Обери позицію, вільне письмо, сенкан, ромашка Блума і т.д.

      Ефективними прийомами та способами формування компетентності критичності є також такі як вивчення понять, навчальний критичний аналіз, рецензування, написання есе.

      Інноваційні методи і прийоми є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, сприяють активізації особистісних якостей учня.

      Ефективним для формування життєвої компетентності вважаю метод проектів, який орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів. Практикую підготовку міні-проектів на уроках, де вивчаються значні теми (оглядові): "Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття", "Становлення давньої літератури".

      Типи проектів різні:

творчі (ілюстрації до творів, власні вірші);
ігрові "Самостійні та службові частини мови";
інформаційні "Хто такий Г. Сковорода";
дослідницькі "Відкриваю М. Коцюбинського". Імпресіоністична поетика новели "Інтермеzzо".

      Однією з умов завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі Power Point), ефективним є складання опорних схем, таблиць.

      Особистість, яка володіє технологіями та інформацією, має інший стиль мислення, принципово інакше підходить до оцінювання проблеми, що виникає, до організації своєї діяльності.

      Використання ІКТ на уроках української мови та літератури дозволяє формувати та розвивати в учнів компетентності

Національна система освіти, зокрема літературна, в умовах упровадження компетентнісно-зорієнтованого навчання являє собою сукупність компонентів, спрямованих на досягнення освітніх цілей і завдань щодо  задоволення потреб, запитів кожної особистості в розвитку, саморозвитку, у підготовці до життєвого й професійного зростання

Тому у своїй педагогічній діяльності, на прикладі творів української літератури, ставлю такі завдання, що дозволяють навчати учнів бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах; адаптуватися до життєвих ситуацій, що постійно змінюються; розкривати свої здібності та активізувати інтелектуальний, творчий і моральний потенціал кожного; готуватися до правильного вибору професії та життєвих орієнтирів; жити в гармонії зі своїм внутрішнім світом, зі своїм «Я»; не боятися бути собою та творчо презентувати себе, свої думки та погляди; оволодівати інформаційними технологіями; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити, знаходити  нестандартні рішення.

Переконана, що реалізація цих завдань дозволяє розвивати соціально компетентну особистість у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей